Как прекрасен ты Израиль,
Как тебя люблю!
Богом избранный Израиль,
Песнь тебе пою.
Мудрый Бог тебя избавил от греха на век,
На вершины гор поставил,
Чтобы видеть Свет,
Как дитя тебя лелеял
На Своей груди,
Сделал все, чтоб ты был счастлив
На своем пути.
Так, люби Израиль Бога,
Повернись к Нему,
Заключи любви завет с Ним,
Правдою живи.
Ведь без Бога ты-пустыня,
Высохший родник.
Оживи Израиль снова,
Будешь ты велик.
Как прекрасен ты Израиль,
Как тебя люблю,
Богом избранный Израиль
Песнь тебе пою!
Ира Уманцева,
Израиль
Люблю Израиль, заблудший и поруганный, застрявший в зубах у всего мира. Люблю Израиль, крошечный и прекрасный, раздираемый на кусочки и хранимый Богом.
В свободное от работы время, пытаюсь писать стихи.
Прочитано 9939 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Шалом!
Слава Богу, что в вашем сердце есть Израиль.
Спасибо!
Морозова Светлана
2006-06-05 08:32:43
Хорошее стих-е.
Любит Господь Израиль,но к сожалению,многие люди живут ещё в темноте и продолжают ожесточать свои сердца.
Наталья Минаева
2008-03-25 20:34:35
очень люблю Израиль, да даст Бог мир Иерусалиму
Теслов Владимир
2011-03-06 04:43:35
БЕСПОДОБНО !!! СТИХИ КАК МЕД !!! ИРИНА !!!МНОГО РАЗ ВАС ЦЕЛУЮ И ОБНИМАЮ !!! ДА ХРАНИТ ВАС ГОСПОДЬ !!! С СЕРДЕЧНЫМ И ИСКРЕННИМ УВАЖЕНИЕМ Теслов Владимир !
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
