Впала ніч, вкрила мороком луки,
Знов зустрілися ми після розлуки,
З неба зоряне сяйво лилося,
Переплуталось в травах волосся.
Приспів.
Зоряна любов, скошена трава,
В час такий п*янкі губи і слова,
Зоряна любов, скошена трава,
Ця чудова мить вічно хай трива.
Ти моя, ти казкова царівна,
Твої очі горять так чарівно,
Руки срібними росами вмиті.
Губи й груди коханням налиті.
Приспів.
Вже зоря світанкова палає,
В мене іншої, люба, немає,
Лиш про тебе усі мої мрії,
Лиш з тобою на щастя надії,
Приспів.
Зоряна любов, скошена трава.
В час такий п*янкі губи і слова,
Зоряна любов, скошена трава,
Ця чудова мить вічно хай трива.
Микола Токар. Сідней.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 9392 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Улыбнись! - Анатолий Татаркин Со мной всё в порядке. Это я ко дню инвалида черкнул. У нас в спортивном комплексе для них праздник делали.Они там свободно
общались, песни пели, стихи читали.Кто что может в общем.
Саша Чернов спросил - есть у тебя что нибудь к такому дню?
Сейчас, говорю, будет! Взял про него же самого и написал)))))
Этот стих он сам прочитал на празднике. Сашу в нашем районе многие
знают и любят. Стойкий он парень!
